Прийшла одна жінка до коваля та й говорить: — Іване, загартуй мені сокиру. — Добре,— сказав коваль, узяв сокиру та й поклав у вогонь. Сталось так, що сокира перегрілася. Вмочив Іван її у воду, а вона й потріскалася. Кував, кував ту сокиру, потім бачить.-що не буде діла, та й каже: — А ти, бабо, м`ясо нею рубала? — Рубала. — Так чому ж відразу про це не сказала?— незадоволено вигукнув коваль і жбурнув сокиру за поріг.
Зустрілися двоє знайомих, які не бачилися багато років. Один і питає: — Друже, чи здійснилась хоч одна мрія твого дитинства? — Здійснилась. Коли мати тягла мене за чуприну, я мріяв стати лисим.
Комівояжер зупиняє машину і питає шофера: — Пробачте, мсьє, чи не будете ви так люб`язні довезти моє пальто до Парижа? — Чому б ні? Але як ви одержите ваше пальто в Парижі? — Якщо вам це не заважатиме,— відповідає комівояжер,— я залишуся в ньому.
— Чим займаєтеся тепер? — Торгую поштовими голубами. — І як? — Ну, гарно! Всі голуби, які рано продам, ввечері вертають назад.
Покупець звертається до продавця, що його образив: — Візьміть свої слова назад. — Ви ж знаєте, що в нас нічого назад не беруть. Я можу їх тільки замінити рівноцінними. |